Главная » Вакцинация

Роль фельдшера в вакцинации

Врачебный и фельдшерский подходы в вакцинопрофилактике

В нормативной документации по вакцинопрофилактике, в отечественных справочниках на эту тему и, особенно, в двух изданиях компиляции «Вакцинология» экс-директора ГИСК’а им. Тарасевича Н.В.Медуницына многие разделы, касающиеся процедуры иммунопрофилактики начинаются с двусловия «Врач (фельдшер)». То есть, о чём бы не шла речь, между ролью врача и фельдшера поставлен знак равенства. Ясное дело, при осуществлении массовой (календарной) вакцинопрофилактики большой объём работы и местные условия сплошь да рядом выдвигают фельдшера на первое место в прививочном деле, чем, собственно, и обусловлено это унаследованное из советской медицины привычное (пресловутое) двусловие.
Не хочу умалить роли фельдшера. Опытная медсестра (фельдшер) по знаниям медицины и врачебной техники часто превосходит врача. Но у этих двух персонажей разный профиль и объёмы профессиональной и юридической ответственности. Прививку назначает в соответствии с показаниями врач, а не фельдшер (медсестра). Только врач может оценить наличие противопоказаний (тут задействованы элементы врачебного диагноза и мышления) и реализовать медотвод от вакцинации. Он же несёт ответственность за поствакцинальные осложнения, если техника прививки была выполнена фельдшером безупречно.
Осведомлённые в медицине антипрививочники упрекают вакцинаторов в фельдшерском, а не врачебном, подходе к иммунопрофилактике. Дескать, из пухлой папки нормативной (спускаемой высоким медицинским начальством и поступающей от фирм, торгующих в России вакцинами) документации (сейчас это интернет-ресурсы) извлекается подходящий документ, подобно статье УК и ГК, и, не отступая от него ни на йоту, производится действие. В решении вакцинировать той или иной вакциной конкретного ребёнка или отложить, а тем более запретить иммунизацию, не участвуют ни врачебный опыт, ни врачебное мышление, ни врачебная этика, ни знание литературы. Сборник официальной нормативной документации становится единственным и, главное, достаточным основанием для успешной консультативной и практической деятельности вакцинатора.
Тут трудно возразить антипрививочникам. Такое имеет место в реальной жизни. И более того, фельдшерское отношение к вакцинопрофилактике, на мой взгляд, причина изрядного числа поствакцинальных реакций и осложнений, а также, что важнее всего, нарастающего негативного отношения населения к календарным прививкам. Фельдшерское отношение в прививочном деле облегчает врачу-вакцинатору жизнь. Если что не так, то извлекается нормативный документ на данную тему, либо заявление, дескать, этого в нормативной документации нет, и не нужны нам экстраполяции. В принципе, это плохо .
Надеюсь, коллегам известны примеры врачебного отношения в вакцинопрофилактике. Лично, мне импонирует в этом смысле харьковский педиатр Комаровский [ Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи ] [ Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи ] [ Ссылки могут видеть только зарегистрированные пользователи ]
Лечит, консультирует, не обкладывая себя нормативными документами. В разделе Вакцинопрофилактика, его мне напоминают Annabella, ОльгаША, AlexGold (жаль, что бросил это полезнейшее занятие) и многие другие.

Этот участник сказал cпасибо skeptic за данное сообщение:

ЕСЛИ ТЫ - СЕЛЬСКИЙ ФЕЛЬДШЕР.

Создано: 20.06 07:26 | Обновлено: 05.01 17:44 | Автор: Редакция | Печать | Просмотров: 1129

Сельский фельдшерско-акушерский пункт (ФАП) - это, по сути, та же поликлиника, да еще с аптечным киоском в придачу. Только в его штатном расписании нет разнообразных должностей и профессий. Сюда на прием, с которого начинается день, идут не в разные кабинеты к профильным специалистам, а к одному - фельдшеру. Фельдшер примет, поставит диагноз, назначит лечение, выполнит процедуры, а в случае необходимости, будет делать инъекции больному на дому. В компетенции фельдшера сельского ФАПа также вакцинация и плановый патронаж детей до года, наблюдение хронических больных, обслуживание вызовов на дом, лечебно-профилактическая работа. А еще, согласно графику, фельдшеры проводят подворный обход (в каждый дом) проживающего на участке населения. По деревням немало людей престарелого возраста, есть и лежачие. К ним надо обязательно зайти, давление померить, узнать, на что жалуются. Всем, кому необходимо, назначается лечение, если нужна консультация врача, выдается направление.

Старший фельдшер районной больницы Тамара Моисеева говорит, что главное в сельском ФАПе - люди, которые там работают. Ведь нередко им приходится вставать среди ночи, чтобы оказать кому-то помощь, добираться по вызову в любую погоду в самые отдаленные деревни, иногда даже пешком.

На хорошем счету в районе Березовский ФАП, которым заведует старший фельдшер Светлана Клюева, специалист с тридцатилетним стажем, второй фельдшер - Елена Котова - в медицине 17 лет. Обе пользуются у односельчан большим уважением, потому что всегда готовы оказать помощь.

- Наш ФАП был отремонтирован в 2007 году силами ЦРБ и, конечно, немного уступает тем ФАПам, где производились ремонты по программе модернизации здравоохранения. Но все необходимое для нормальной работы у нас имеется, - рассказывает С. Клюева. - Обслуживаем мы 10 населенных пунктов, в которых проживают 1125 человек. Ежедневно ведем прием пациентов, посещаем больных на дому, проводим патронаж, направляем на диспансеризацию. Лекарственных препаратов, необходимых для оказания неотложной помощи и всевозможных медицинских процедур в достатке. Также имеется небольшой запас аптечных препаратов, и жители поселения могут приобрести некоторые наиболее востребованные лекарства.

Важная роль в решении задач модернизации здравоохранения отводится иммунизации и вакцинации населения против ряда заболеваний.

По словам медиков, жители Мылинского поселения активно отзываются, например, на приглашение придти на прививку. В отдаленные населенные пункты фельдшеры выезжают сами и проводят вакцинацию на дому. Поэтому эпидемических заболеваний на участке не наблюдается. В этом также заслуга сельских ФАПов и их работников.

На снимке. (слева направо) Е.Котова и С.Клюева.

У дитячих дошкільних закладах медичні сестри допомагають лікарям у проведенні поглиблених оглядів дітей, коли здійснюються всебічне обстеження стану здоров'я, нервово-психічного і фізичного розвитку, антропометричні вимірювання. Крім поглиблених, у віці від 1 до 3 років проводять профілактичні огляди дітей раз на місяць, від 3 років і у старшому — раз на 3 міс.

Розвиток дітей визначають на основі даних зросту, маси тіла, розвитку мови, емоційного стану та клінічних даних окремо для кожної вікової групи.

Велику увагу медичні працівники ясел-садків приділяють організації раціонального харчування дітей, систематичної проведенню оздоровчих і загартовуючих заходів (ранкова гімнастика, масаж, водні процедури та ін.).

Школи. Основним змістом медичного обслуговування шкіл є нагляд за правильним фізичним і психічним розвитком дітей, запобігання інфекційним захворюванням дітей завдяки організації і вжиттю протиепідемічних заходів, контроль за виконанням гігієнічних вимог, необхідних для раціональної організації навчально-виховної роботи і режиму дня школярів, ознайомлення дітей, учителів і батьків з основами гігієнічних знань, тобто проведення санітарно-освітньої роботи.

Медична сестра школи допомагає лікареві проводити поглиблені та профілактичні огляди школярів. Лікар заносить дані таких оглядів до індивідуальної карти дитини (ф. № 026/у), намічає відповідні індивідуальні лікувально-профілактичні заходи, які виконує медсестра. Профілактичні огляди школярів проводять після кожних канікул, після тривалого невідвідування дитиною школи і з метою перевірки виконання школярами правил особистої гігієни. Дані їх фіксуються в спеціальному журналі (ф. № 278).

Комплекс протиепідемічних заходів включає: профілактичні щеплення; своєчасну ізоляцію хворих і контактних; карантин, дезинфекцію та дезинсекцію в необхідних випадках, а також повсякденне виявлення й облік усіх хворих і тих, кого підозрівають у тому, що вони мають інфекційне захворювання (ф. № 060/у). Спільно з лікарем медична сестра школи складає план профілактичних щеплень і здійснює їх. Дані про проведені щеплення реєструють у спеціальному журналі й обліковій карті (ф. №063/у).

Етика, деонтологія і професійні якості фельдшера й акушерки

Нині роль медичної етики та деонтології набуває особливого значення у зв'язку з необхідністю зростання культури медичного обслуговування населення в нашій країні, підвищення рівня вимог до охорони здоров'я. Кожен вид діяльності медичного працівника має дві сторони — технічну (методичну) й етичну (моральну).

Тільки при їхній органічній єдності праця лікаря, фельдшера, акушерки, медичної сестри стає максимально ефективною.

В Основних напрямах розвитку охорони здоров'я населення і перебудови охорони здоров'я СРСР у дванадцятій п'ятирічці і на період до 2000 року йдеться про важливу роль середніх і молодших медичних працівників у значному поліпшенні медичної допомоги населенню. Фельдшер і медична сестра — це не просто перші помічники лікаря, вони—опорна ланка охорони здоров'я, їхня робота вимагає чіткого виконання призначень лікаря, спостережливості, винахідливості в складних ситуаціях, чуйності, співчуття і милосердя.

Безумовно, кожен медичний працівник повинен мати добру професійну підготовку, багато знати й уміти. Проте професіональні якості невіддільні від внутрішньої культури: моральної чистоти, скромності, стриманості, поваги до людини.

Найважливішими професійними якостями середнього медичного працівника є душевна чулість і увага до потреб і запитів хворого. Мабуть, найбільш неприпустимим для медичного працівника є байдужість — ознака інтелектуальної обмеженості й емоційної тупості. Етика праці середнього медичного працівника несумісна з черствістю і грубістю, бюрократизмом і чванливістю, егоїзмом і користолюбством. Мораль радянського медичного працівника повинна бути позбавлена забобонів, шкідливих звичок і нездорових традицій. Обов'язок медичного працівника — постійно й активно боротися з усім тим, що негативно позначається на психічному і фізичному здоров'ї людини.

Необхідними професійними якостями середнього медичного працівника е уважність і спостережливість, пунктуальність і акуратність, уміння постійно контролювати свої дії та вчинки. Спостережливий середній медичний працівник — добрий помічник лікаря. Помічені ним зміни в стані і настрої хворої дитини можуть допомогти лікареві у вирішенні важливих питань діагностики та лікування. Неприпустимі самовпевненість і недбалість. Особливого значення ці якості набувають при роботі з дітьми, коли медичний персонал повинен постійно дбати про здоров'я дитини і правильні взаємовідносини з батьками.

Важливим завданням фельдшерів, акушерок, медичних сестер є систематичне підвищення теоретичного рівня і технічної майстерності, впровадження в практику всього нового і передового. Постійні самоосвіта і самовиховання дають змогу медичному працівникові набувати знань та вдосконалювати свою майстерність. При цьому корисною є допомога більш досвідчених колег, підтримка наставників.

Середній медичний працівник повинен брати активну участь у громадському житті колективу. Це допоможе йому завоювати авторитет серед колег і пацієнтів.

Перелічені вище основні моральні та ділові якості, необхідні середньому медичному працівникові, лише частково характеризують вимоги, що їх ставлять до нього на сучасному етапі розвитку медичної науки і практики. Насправді робота середнього медичного персоналу дуже складна І багатогранна, тому доводиться постійно протягом усього життя вдосконалювати свою професійну майстерність і дбати про вироблення тих якостей, які конче потрібні при лікуванні дітей.

Источники: http://forums.rusmedserv.com/showthread.php?t=165477, http://www.zarya-karachev.ru/index.php?catid=3:2010-10-03-11-09-17id=1341:2014-06-20-07-26-23Itemid=14option=com_contentview=article, http://ua.textreferat.com/referat-16554-4.html

Комментариев пока нет!

Ваше имя *
Ваш Email *

Сумма цифр внизу: код подтверждения